Комунальна установа

Тест "Неіснуюча тварина"

   Метод дослідження особистості за допомогою проективного тесту "Неіснуюча тварина" побудований на теорії психомоторного зв'язку. Його автор М. З. Друкаревич.

   Для реєстрації стану психіки використовується дослідження мото­рики (зокрема, моторики домінантної правої руки, що малює, зафік­сованої у вигляді графічного сліду руху, малюнка). За І. М. Сєченовим, кожне уявлення, яке виникає у психіці, будь-яка тенденція, пов'язана з цим уявленням, закінчується рухом (буквально "Усяка думка закінчується рухом").

   Якщо реальний рух, інтенція з якоїсь причини не здійснюється, то у відповідних групах м'язів накопичується певна напруга енер­гії, необхідної для здійснення відповідного руху. Так, наприклад, образи та думки-уявлення, які викликають страх, стимулюють нап­ругу в групах мускулатури ніг та у м'язах рук. Це може бути необ­хідним у випадку відповіді на страх втечею або захистом за допомо­гою рук — вдарити, захиститися. Тенденція руху має такі напрямки у просторі:

• віддалення;

• наближення;

• нахил;

• випрямлення;

• підйом;

• падіння.

   При виконанні малюнка аркуш паперу (або полотно картини) яв­ляє собою модель простору і, крім стану м'язів, фіксує ставлення до простору, тобто тенденцію, яка виникає. Простір, у свою чергу, пов'язаний з емоційним забарвленням переживання і часовим періо­дом: сьогоденням, минулим, майбутнім. Пов'язаний він також з діяльністю або ідеально-розумовим планом роботи психіки. Простір, розташований позаду і ліворуч від суб'єкта, пов'язаний з минулим періодом і бездіяльністю (відсутністю активного зв'язку між думкою- уявленням, плануванням і його здійсненням). Правий бік, простір спереду і вгорі пов'язані з майбутнім періодом і діяльністю. На арку­ші (моделі простору) лівий бік і низ пов'язані з негативно забарвле­ними і депресивними емоціями, з невпевненістю і пасивністю. Пра­вий бік (відповідає домінантній правій руці) — з позитивно забарвле­ними емоціями, енергією, активністю, конкретністю дії.

   Крім загальних закономірностей психомоторного зв'язку і стосун­ку до простору при тлумаченні матеріалу тесту використовуються те­оретичні норми оперування із символами і символічними геометрич­ними елементами і фігурами.

   За своїм характером тест "Неіснуюча тварина" належить до числа проективних. Для статистичної перевірки або стандартизації резуль­тати аналізу можуть бути подані в описових формах. За складом цей тест не використовується як єдиний метод дослідження і потребує поєднання з іншими методами як батарейний інструмент досліджен­ня.

   Інструкція. Придумайте і намалюйте неіснуючу тварину і назвіть її неіснуючою назвою.

   Показники та інтерпретація

   Положення малюнка на аркуші. Правильно розташований малюнок знаходиться на середній лінії вертикально поставленого аркуша. Аркуш паперу найкраще взяти білий або кремовий, не глянцевий. Користува­тися олівцем середньої м'якості; ручкою і фломастером малювати не можна.

   Розташування малюнка ближче до верхнього краю аркуша (чим ближче, тим більше виражено) трактується як висока самооцінка, як невдоволення своїм становищем у соціумі, недостатністю визнання з боку оточення, як претензія на просування і визнання, тенденція до самоствердження.

   Положення малюнка в нижній частині — зворотна тенденція: не­впевненість у собі, низька самооцінка, пригніченість, нерішучість, незацікавленість у своєму становищі в соціумі, у визнанні, відсут­ність тенденції до самоутвердження.

   Центральна частина фігури (голова або її деталі).

   Голова повернена праворуч — стійка тенденція до діяльності, дієвос­ті: майже все, що обмірковується, планується, — здійснюється або принаймні починає здійснюватися (якщо навіть і не доводиться до кінця).   Досліджуваний активно переходить до реалізації своїх планів, нахилів.

   Голова повернена ліворуч — тенденція до рефлексії, міркувань. Це не людські дії: лише незначна частина задумів реалізується або хоча б починає реалізовуватися. Нерідко також страх перед активною дією і нерішучість (може трактуватися як відсутність тенденції до дії або страх активності — треба вирішити додатково).

   Положення "анфас" трактується як егоцентризм.

   На голові розташовані деталі, що відповідають органам чуттів, — вуха, рот, очі. Значення деталі "вуха" — пряме: зацікавленість в ін­формації, значення думки оточуючих про себе. Додатково за іншими показниками і їх сполученням можна визначати, чи робить досліджу­ваний що-небудь для завоювання позитивної оцінки чи тільки про­дукує на оцінки оточуючі відповідні емоційні реакції (радість, гор­дість, образа, засмучення), не змінюючи своєї поведінки.

   Відкритий рот у сполученні з язиком при відсутності промальовування губ трактується як велика мовленнєва активність (балакучість), у сполу­ченні з промальовуванням губ — як чуттєвість; іноді і те й інше разом.

   Відкритий рот без промальовування язика і губ, особливо замальова­ний, трактується як легкість виникнення побоювань і страхів, недо­віри.

   Рот із зубами — вербальна агресія, у більшості випадків — захисна (огризається, задирається, грубить у відповідь на звертання до нього, осуд). Для дітей і підлітків характерний малюнок замальованого рота округлої форми (боязкість, тривожність).

   Особливе значення мають очі. Цей символ властивий людині, яка переживає страх: підкреслюється різким промальовуванням райдуж­ної оболонки. Звернути увагу на наявність або відсутність вій.

   Вії — істероїдно-демонстративні манери поведінки; для чоловіків: жіночі риси характеру з промальовуванням зіниці і райдужної обо­лонки трапляються зрідка.

   Вії — також зацікавленість у замилуванні навколишньою зовніш­ньою красою і манерою вдягатися, надання цьому великого значення.

   Збільшений (відповідно до фігури в цілому) розмір голови говорить про те, що досліджуваний цінує раціональний початок (можливо, й еру­дицію) у собі і навколишньому середовищі.

   На голові також бувають розташовані додаткові деталі: наприк­лад, роги — захист, агресія. Необхідно визначити співвідношення з іншими ознаками — пазурами, щетиною, голками — характер цієї аг­ресії (спонтанна або захисно-відповідна).

   Пера — тенденція до самоприкраси і самовиправдання, до демонстративності.

   Грива або щось подібне до зачіски — чуттєвість, підкреслення своєї статі, іноді орієнтування на свою сексуальну роль.

   Опорна частина фігури (ноги, лапи, іноді — тулуб). Розглядається об'єм цієї частини стосовно розмірів усієї фігури та форма:

а) обґрунтованість, обдуманість, раціональність прийняття рішен­ня, шляхів до висновків, формування суджень, опора на істотні поло­ження і значущу інформацію;

б) поверховість суджену, легкодумство у висновках і необґрунтова­ність суджень, іноді імпульсивність прийняття рішення (особливо за відсутності або майже відсутності ніг).

   Звернути увагу на характер з'єднання ніг з корпусом: з'єднання точне, ретельне або недбале, слабко з'єднані або не з'єднані зовсім — це характер контролю за своїми міркуваннями, висновками, рішен­нями.

   Однотипність і односпрямованість форми ніг, лап, будь-яких елементів опорної частини — конформність суджень і установки щодо прийняття рішень, їх стандартність, банальність. Розмаїтість у формі і положенні цих деталей — своєрідність установок і суд­жень, самостійність і небанальність; іноді навіть творче начало (відповідно незвичайності форми) або інакомислення (ближче до патології).

   Частини, що піднімаються над рівнем фігури. Можуть бути функціональними або прикрасами: крила, додаткові ноги, щупальці, деталі панцира, пера, бантики, локони волосся, квітково-функціональні деталі — енергія, яка охоплює різні галузі людської діяльності, впев­неність у собі, допитливість, бажання брати участь у великій кіль­кості справ оточуючих, завоювання собі місця під сонцем, захоп­леність своєю діяльністю, сміливість починань (відповідно значенню деталі-символу — крила або щупальця і т. д.).

   Деталі, які прикрашають — демонстративність, схильність зверта­ти на себе увагу оточення, манірність (наприклад, кінь або його неіс­нуюча подоба в сутані з павичевих пер).

   Хвости. Виражають ставлення до власних дій, рішень, висновків, до своєї вербальної продукції — судячи з того, повернені ці хвости вправо (на аркуші) чи вліво.

Хвости, повернені вправо — ставлення до своїх дій і поведінки. Лі­воруч — ставлення до своїх думок, рішень; до втрачених можливос­тей, до власної нерішучості. Позитивне або негативне ставлення ви­ражене положенням хвоста вгору (впевнено, позитивно, бадьоро) або спадаючим донизу (невдоволення собою, сумнів у власній правоті, жаль про зроблене, сказане, каяття і т. п.). Звернути увагу на хвости, які складаються з кількох, іноді повторюваних, ланок, на особливо пишні хвости, надто довгі, іноді пухнасті.

Контури фігури. Аналізуються за наявністю або відсутністю висту­пів (щити, панцирі, голки), промальовування і затемнення лінії кон­туру. Це захист від оточення;

• агресивний — якщо фігура виконана в гострих кутах;

• зі страхом і тривогою — якщо має місце затемнення, "заштриховка" контурної лінії;

• з побоюванням, підозрілістю — якщо поставлені щити, заслони, подвійна лінія. Спрямованість такого захисту визначається відповід­но до просторового розташування: верхній контур фігури — проти осіб, що мають керівні посади і можливість накласти заборону, обме­ження, здійснити примус, тобто проти старших за віком, батьків, учителів, начальників, керівників;

• нижній контур — захист проти глузувань, невизнання, відсут­ності авторитету у підлеглих, молодших, страх засудження;

• бічні контури — недиференційована обережність і готовність до самозахисту у будь-який спосіб у різних ситуаціях;

• ті ж самі елементи захисту, розташовані не по контуру, а всере­дині, на корпусі тварини. Праворуч — захист у процесі діяльності (ре­альної), ліворуч — захист своїх думок, переконань, смаків.

Загальна енергія. Оцінюється кількістю зображених деталей:

• тільки необхідна кількість, для того щоб дати уявлення про при­думану неіснуючу тварину (тіло, голова, кінцівки, хвіст, крила тощо);

• із заповненим контуром, без штрихування, додаткових ліній і частин;

• складний контур, який є зображенням не тільки необхідних, а й ускладнюючих конструкцію додаткових деталей.

   Чим більше складових частин і елементів (крім найнеобхідніших), тим більша енергія. У зворотному випадку — економія енергії, астенічність організму, хронічні соматичні захворювання. Наявність енергії може підтверджуватися також характером лінії — слабка павутиноподібна лінія, "возить олівцем на папері", не натискаючи на нього. Протилежний характер ліній — жирна з натиском — не є по­лярним: це не енергія, а тривожність. Варто звернути увагу на різко продавлені лінії, які помітні навіть на зворотному боці аркуша (су­домний, високий тонус м'язів руки, що малює) — різка тривожність. Звернути увагу також на те, яка деталь, який символ виконаний у та­кий спосіб (тобто до чого прив'язана тривога).

Оцінка характеру лінії (дубляж лінії, неакуратність з'єднань, затем­нення частин малюнка, відхилення від вертикальної осі, стереотип­ність ліній і т. д.). Оцінка здійснюється за такими критеріями:

• фрагментарність ліній і форм,

• незакінченість,

• обірваність малюнка.

• Тематично тварини поділяються на:

• тих, яким загрожують;

• ті, які загрожують;

• нейтральних (подоба лева, бегемота, вовка або птаха, равлика, мурахи або білки, собаки, кішки).

   Образ тварини виражає ставлення до власної персони і до свого Я, уявлення про своє становище у світі. Він є ніби ідентифікацією себе за значущістю (із зайцем, комашкою, слоном, собакою та ін.).

Інфантилізм може виражатися:

• у малюванні тварини в положенні прямоходіння на двох лапах, замість чотирьох;

• вдяганням тварини в людський одяг (штани, спідниці, банти, пояси, сукні);

• подібність морди з обличчям людини, ніг і лап з руками.

   Ступінь агресивності виражається кількістю, розташуванням і ха­рактером кутів у малюнку, незалежно від їх зв'язку з тією чи іншою деталлю зображення. Особливо вагомі у цьому відношенні прямі символи агресії — пазурі, зуби, дзьоби.

   Варто звернути увагу також на акцентування сексуальних ознак — вимені, сосків, грудей при людиноподібній фігурі та ін. Це свідчить про ставлення до статі та, можливо, фіксацію на проблемах сексу.

Фігура "коло" (особливо — нічим не заповнена) символізує і вира­жає тенденцію до замкнутості, закритості свого внутрішнього світу, небажання давати інформацію про себе оточенню, нарешті, неба­жання піддаватися тестуванню. Такі малюнки звичайно дають дуже обмежену кількість даних для аналізу.

   Психологу обов'язково треба звернути увагу на випадки вмонтування механічних частин у тіло зображеної тварини (встановлення тварини на постамент, тракторні або танкові гусениці, триніжки; прикріплення до голови пропелера, гвинта; вмонтування в око елек­тролампи, у тіло і кінцівки тварини — рукояток, клавіш і антен). Це спостерігається частіше в хворих на шизофренію.

   Творчі можливості виражені зазвичай кількістю елементів, які спо­лучаються у фігурі: банальність, відсутність творчого начала набира­ють форму "готового образу" (люди, коні, собаки, свині, риби), до якого лише прилаштовується "готова" існуюча деталь, щоб намальо­вана тварина стала неіснуючою — кішка з крилами, риба з перами, собака з ластами і т. п.    Оригінальність виражається в формі побудови фігури з елементів, а не цілого.

   Назва може виражати раціональне з'єднання значущих частин (літа­ючий заєць, "бегекот", "мухожер" та ін.). Інший варіант — словотвір із книжково-науковим, іноді латинським суфіксом або закінченням ("ратолетіус" тощо). У першому випадку — це прояв раціональності, кон­кретної установки при адаптації; другий випадок виявляє демонстра­тивність, спрямовану головним чином на демонстрацію власного розу­му, ерудицію, знання. Крім того, зустрічаються назви поверхово-звукові, без осмислення ("ляліє", "ліошана", "гратекер" та ін.), які свідчать про легковажне ставлення до оточення, невміння враховувати сигнал небезпеки, наявність афективних критеріїв у процесі мислення, пере­важання естетичних елементів у судженнях над раціональними.

Спостерігаються іронічно-гумористичні назви ("риночурка", "пузиренд" та ін.), які виражають іронічно-поблажливе ставлення до оточення. Інфантильні назви мають повторювані елементи ("тру- тру", лю-лю", "кус-кус" тощо). Схильність до фантазування (частіше захисного порядку) виражена, як правило, назвами ("аберосинотик-лірон", "гулобарніклета-міешинія" та ін.).