Безсумнівно, в житті кожної людини був момент, коли він хотів уникнути протистояння і задавав собі питання, як вирішити конфлікт. Але бувають і обставини , коли є бажання гідно вийти зі складної конфліктної ситуації, зберігши при цьому відносини.
Деякі ж люди стикаються з необхідністю загострення конфлікту з метою його остаточного дозволу. У кожному разі, перед кожним з нас поставало питання, як вирішити конфлікт або яким чином уникнути його. У першу чергу потрібно усвідомити те, що конфлікт являє собою абсолютно нормальний стан особистості.
Весь час, поки людина реалізує свідому життєдіяльність, він знаходиться в конфлікті з іншими людьми, групами осіб або з самим собою. При цьому якщо ви освоїте навички, які допоможуть вам зрозуміти, як вирішити конфлікт, ви зможете значно розвинути і зміцнити особисті і професійні взаємини.
Багато людей не мають поняття, в яких конкретно конфліктах вони приймають участь, і вже тим більше не усвідомлюють справжні причини конфліктів. Як наслідок, вони не можуть ними ефективно управляти.
Вчасно невирішені конфлікти між особистостями в один прекрасний момент приведуть до внутрішньоособистісних конфліктів і досить небажаних наслідків. Нереалізовані бажання і одвічні переживання можуть стати причиною проблем зі здоров'ям. Крім того , вони нерідко псують характер і перетворюють особистість в незадоволену всім на світі невдаху, зіштовхуючи людини вниз по соціальних сходах.
Якщо вам така перспектива далеко не симпатична, варто ретельно розібратися в тому, як вирішити конфлікт у разі його появи.
Шляхів вирішення конфліктів існує маса, тому ви без проблем освоїте самі необхідні навички. Давайте ж розберемося, що таке конфлікт. У психології цей термін визначено як зіткнення несумісних і протилежно спрямованих тенденцій у відносинах між особистостями, групами людей або у свідомості окремої людини, що веде до негативних емоційних переживань.
Виходячи з цього визначення, фундаментом конфліктної ситуації є зіткнення інтересів , цілей і уявлень. Досить явно конфлікт проявляється тоді, коли люди не знаходять згоди щодо своїх цінностей , мотивацій , ідей , бажань чи сприймань. Нерідко подібні відмінності виглядають досить тривіально. Однак коли конфлікт зачіпає сильні почуття , основні потреби стають базисом проблеми. До них відносяться потреба в безпеці , в самоті , близькості , в усвідомленні власної цінності або значимості . Правильне рішення міжособистісних конфліктів в першу чергу орієнтується саме на первинні потреби людей.
Стилі вирішення конфліктів
Фахівцями були розроблені найрізноманітніші способи вирішення конфліктів і рекомендацій щодо всіляких аспектів поведінки особистостей в ситуаціях зіткнення інтересів або думок. Виходячи з можливих моделей вирішення конфліктів, цілей та інтересів сторін існують наступні стилі вирішення конфліктів .
Стиль конкуренції застосовується тоді, коли особа досить активна і має намір рухатися до вирішення конфліктної ситуації, бажаючи задовольнити насамперед свої власні інтереси, часто на шкоду інтересам інших людей. Така людина змушує інших приймати його спосіб вирішення проблеми. Дана модель поведінки дає шанс реалізувати сильні сторони якої ідеї навіть у тому випадку, якщо вони комусь не до вподоби.
Серед усіх способів вирішення конфліктів цей є одним з найбільш жорстких. Вибирати даний стиль варто лише в тій ситуації, коли ви маєте всі потрібні ресурси для вирішення конфлікту в свою користь, а також, коли ви впевнені в тому, що ваше рішення правильне.
Якщо говорити про роль керівника, то йому періодично корисно приймати жорсткі авторитарні рішення, які в майбутньому дають позитивний результат. З усіх методів вирішення конфліктів саме такий стиль поведінки найбільш ефективно привчає співробітників до підпорядкування без зайвих просторікувань, а також допомагає повернути віру в успіх у нелегких для компанії ситуаціях.
У більшості випадків суперництво передбачає досить сильну позицію. Але буває так, що до такої моделі поведінки вдаються зважаючи на слабкість. Нерідко таке відбувається, коли у людини тануть надії на перемогу в поточному конфлікті, і він прагне підготувати грунт для розпалювання чергового. Як приклад можна розглянути ситуацію, коли молодша дитина навмисно провокує старшого, отримує заслужену «винагороду», а після негайно скаржиться батькам вже з позиції потерпілого. Крім того, бувають ситуації, в яких особистість вступає в конфронтацію виключно через свою дурість, не даючи собі звіту в тому, які наслідки матиме той чи інший конфлікт для нього. Однак, швидше за все, якщо людина читає цю статтю, вона навряд чи навмисно потраплятиме в настільки невигідну для себе ситуацію і стане вибирати серед всіх способів вирішення конфліктів саме цей в особливих ситуаціях .
Стиль ухилення зважаючи на слабкість застосовується нерідко тоді, коли потенційний програш у конкретному конфлікті значно вище, ніж моральні витрати, пов'язані з «втечею». При цьому втеча не завжди може бути будь-якою фізичною дією. Люди на керівних посадах нерідко ухиляються від прийняття спірного рішення, при цьому відкладаючи або переносячи небажану зустріч або розмова на невизначений термін. В якості виправдань менеджер може говорити про втрату документів або давати непотрібні завдання, що стосуються збору додаткової інформації з якогось питання.
Найчастіше проблема лише стає складнішою, тому не варто уникати конфліктів таким способом надто вже часто. Намагайтеся з усіх способів вирішення конфліктів вибирати цей тоді, коли це дійсно вам вигідно.
Сильна особистість може використовувати час на свою користь, щоб зібрати необхідні ресурси з метою здобуття перемоги у конфлікті. При цьому не варто обманювати себе і переконувати в тому, що ви насправді не боїтеся загострення конфлікту, а лише чекаєте відповідного моменту для вирішення ситуації на свою користь.
Пам'ятайте, що цей момент може не настати ніколи. Тому даний стиль вирішення конфліктів варто використовувати розумно.
Стиль пристосування полягає в тому, що людина діє, орієнтуючись на поведінки інших людей, при цьому не прагнучи відстоювати власні інтереси. У такій ситуації він визнає домінування опонента і поступається йому перемогу в конфлікті.
Ця модель поведінки може бути виправдана в тому випадку, коли ви розумієте, що, поступаючись кому-небудь, ви не втрачаєте багато. Рекомендується вибирати з усіх шляхів вирішення конфліктів стиль пристосування тоді, коли ви прагнете зберегти відносини і мир з іншою людиною або групою людей, або, якщо ви розумієте, що все ж таки були не праві. Можна використовувати цю модель поведінки тоді, коли у вас недостатньо влади чи інших ресурсів для того, щоб здобути перемогу в даному конкретному конфлікті, або коли ви усвідомлюєте, що перемога набагато важливіша для вашого опонента, ніж для вас. У цьому випадку суб'єкт , практикуючий стиль пристосування , прагне знайти рішення , яке задовольнить обидві конфліктуючі сторони.
Використання даної стратегії зважаючи на слабкість використовується тоді, коли уникнути конфлікту неможливо з якихось причин. Як приклад можна розглянути такий стиль поведінки в розрізі бізнесу, можна проаналізувати ситуацію, коли на ринок виходить нова компанія зі значно потужнішими фінансовими, технічними та адміністративними ресурсами, ніж має ваша фірма. У такій ситуації, безумовно, можна пустити всі сили і можливості на активну боротьбу з конкурентом, однак імовірність програшу залишається дуже високою. У даній ситуації раціональніше буде спробувати пристосуватися, знайшовши нову ринкову нішу або, в крайньому випадку, продавши компанію більш сильному гравцеві на ринку.
Стиль співробітництва увазі те, що суб'єкт прагне вирішити конфлікт на вигоду своїм інтересам, але при цьому не ігнорує інтереси опонента і намагається разом з ним знайти шляхи вигідного обом результату ситуації, що склалася. Серед типових обставин, при яких використовується даний стиль, можна згадати наступні: обидві сторони мають однакові можливості і ресурси для вирішення якої-небудь проблеми; рішення конфлікту вигідно обом сторонам і ніхто не хоче усуватися від нього; наявність взаємозалежних і тривалих відносин між опонентами; кожна з конфліктуючих сторін здатна виразно пояснити свої цілі, висловити думки і придумати альтернативні варіанти виходу з ситуації. Дозвіл соціальних конфліктів таким способом може виявитися максимально прийнятним.
Співпраця має бути тоді, коли у кожної сторони є достатньо часу і сил, щоб знайти більш значущі загальні інтереси, ніж ті , що стали причиною конфлікту. Після того, як опоненти прийдуть до розуміння глобальних інтересів, можна приступати до пошуку способу спільної реалізації інтересів нижчого рівня. На жаль, на практиці такий спосіб вирішення конфліктів дієвий не завжди зважаючи на свою складності. Процес вирішення конфлікту таким чином вимагає терпимості з обох сторін. Співпраця зважаючи на слабкість нагадує пристосування . Однак тих , хто практикує такий стиль, нерідко називають зрадниками.
Подібна стратегія може бути ефективною в тому випадку, якщо в майбутньому не передбачається явних змін у розстановці сил конфліктуючих сторін.
Стиль компромісу передбачає, що опоненти прагнуть знайти рішення, яке буде засновано на взаємних поступках. Така стратегія поведінки конфліктуючих сторін доречна тоді, коли вони хочуть одного й того ж, але при цьому вважають, що досягти цього одночасно неможливо. Як приклад можна розглянути наступні ситуації: сторони мають рівні ресурси, але існує взаємовиключний інтерес; тимчасове рішення може влаштувати кожну з конфліктуючих сторін; обидва опоненти будуть задоволені короткочасною вигодою. Стиль компромісу нерідко стає оптимальним або навіть останнім можливим методом вирішення конфліктів.
Основні способи вирішення конфлікту.
Всі існуючі методи вирішення конфліктів можна розділити на дві групи: негативні методи (види боротьби, метою якої є досягнення перемоги однієї сторони) і позитивні методи (знаходження варыантыв взаэмовигоди). Вживається термін «негативні методи» в тому сенсі, що підсумком конфлікту стане руйнування відносини єдності сторін, які беруть участь у конфронтації. Результатом позитивних методів має стати збереження єдності між конфліктуючими сторонами. Сюди включаються різні види конструктивного суперництва і переговорів.
Слід розуміти, що методи вирішення конфліктів діляться на позитивні та негативні умовно. На практиці обидві методології можуть гармонійно доповнювати один одного. Більш того, термін «боротьба» в контексті вирішення конфлікту досить загальний, якщо говорити про його зміст. Не секрет що переговорний процес нерідко включає елементи боротьби з яких-небудь питань. Точно так же жорстка боротьба конфліктуючих сторін жодним чином не виключає проведення переговорів за конкретними правилами. Не можна уявити прогрес без творчого суперництва старих і нових ідей. При цьому обидві конфліктуючі сторони переслідують одну мету - розвиток певної сфери. Незважаючи на т , що є багато видів боротьби, кожному з них властиві загальні ознаки, оскільки будь-яка боротьба увазі взаємодію двох суб'єктів, при якому один перешкоджає іншому.
Головна мета боротьби - зміна конфліктної ситуації. Досягти цього можна наступними способами:
- Впливом на опонента, його оборону і обстановку;
- Зміною співвідношення сил;
- Помилковою або правдивою інформацією противника про свої наміри;
- Отриманням коректної оцінки ситуації і можливостей противника.
Різні методи боротьби застосовують всі ці способи в різних поєднаннях. Давайте розглянемо деякі методи, які використовуються в процесі боротьби. Один з них - досягнення перемоги зважаючи отримання потрібної свободи дій. Даний метод можна реалізувати такими прийомами:
- формуванням свободи дій для себе;
- обмеженням волі противника;
- придбанням більш вигідних позицій у протиборстві, навіть ціною втрати певних благ.
Наприклад, в процесі суперечки досить ефективним може бути прийом нав'язування опонентові власних думок та ідей, в яких він некомпетентний. Таким чином, людина може сама себе скомпрометувати. Досить дієвим є метод використання однієї конфліктуючої стороною резервів опонента для своєї вигоди. Відмінними прийомами, що демонструють ефективність методу , можуть стати примус противника до корисних для іншої сторони дій. Важливий метод боротьби - це першочергове виведення з ладу основних керуючих центрів конфліктуючих комплексів. Ними можуть бути керівні особистості або установи, а також основні елементи позиції опонента. У процесі дискусії (тут без мистецтва ораторської мови обійтися складно) активно практикується дискредитація лідируючих представників сторони противника і спростування тез їх позиції. Наприклад, в процесі політичної боротьби достатньо ефективним методом є критика негативних рис лідерів, а також демонстрація їх неспроможності. Основним принципом вирішення будь-якого конфлікту є оперативність і своєчасність. Проте, в процесі боротьби досить успішно може застосовуватися метод затягування справи, який також називається «методом зволікань». Такий прийом являють собою окремий випадок, коли вибирається відповідний час і місце нанесення фінального удару, а також створення сприятливого співвідношення сил. Повільний перехід до вирішальних дій може бути доречний при необхідності зосередити значні ресурси для завоювання перемоги . Афоризм «час працює на нас» чітко описує основну суть даного методу. Якщо говорити про дискусії, то цей метод має на увазі прагнення брати слово в останню чергу, коли всі опоненти висловляться. У такій ситуації є шанс наводити аргументи, які не піддавалися серйозним нападкам в попередніх виступах.
Метод зволікань використовується вже досить давно. Плутархом був описаний випадок, коли даний стиль був застосований римським диктатором Суллой. Коли він зрозумів, що оточений значними ворожими силами, він покликав до себе на переговори другого консула - Сципіона. Після цього почалися тривалі наради і зустрічі, на яких Сулла кожен раз відкладав прийняття остаточного рішення. У той же час він розкладав моральних дух солдатів супротивника за допомогою своїх хитрих помічників. Воїни Сципіона підкопувалися грошима та іншими цінностями. В результаті, коли війська Сулли підійшли до табору Сципіона, солдати перейшли на бік диктатора, а другий консул був схоплений у своєму таборі.
Уникання боротьби також являє собою досить ефективний метод, який частково пов'язаний з попереднім. В даному випадку процес розв'язання конфлікту відбувається в стилі ухилення. Він використовується в ряді випадків: при невирішеності завдання з мобілізації ресурсів та сил для перемоги; для заманювання опонента в приготовлену заздалегідь пастку з метою виграти час і змінити обстановку на більш вигідну.
Позитивні методи вирішення конфліктів в першу чергу включають переговори. Коли робиться особливий акцент на переговори як складову конфлікту, сторони прагнуть вести їх з позиції сили, щоб досягти односторонньої перемоги. Само собою зрозуміло, подібний характер переговорів веде лише до часткового вирішення конфлікту. При цьому переговори являють собою лише доповнення на шляху до перемоги над опонентом. У тому випадку, коли переговори розглядаються як метод врегулювання конфлікту, вони приймають форму відкритих дебатів, що припускають взаємні поступки і часткове задоволення інтересів обох сторін.
Метод переговорів, заснованих на деяких принципах, можна охарактеризувати чотирма фундаментальними правилами, кожне з яких становить елемент переговорів і є рекомендацією щодо їх проведення .
Відокремте поняття «учасник переговорів» і «предмет переговорів». Оскільки будь-яка людина, яка бере участь в переговорах, володіє певними рисами характеру, не варто обговорювати окрему особистість, оскільки це привнесе ряд бар'єрів емоційного характеру. У процесі критики учасників самі переговори лише загострюються.
Орієнтуйтеся на інтереси, а не на позиції, оскільки другі можуть приховувати справжні цілі учасників переговорів. При цьому в основі суперечливих позицій нерідко лежать інтереси. Ось чому варто акцентувати увагу на другу. Варто пам'ятати, що протилежні позиції завжди приховують більше інтересів в порівнянні з тими, що знайшли відображення в самих позиціях.
Продумайте вигідні для обох сторін варіанти вирішення конфліктів. Домовленість, заснована на інтересах, підштовхує учасників до пошуку вигідного для всіх рішення за допомогою аналізу варіантів, які задовольнять обидві сторони. Таким чином, дебати набувають характеру діалогу «ми проти проблеми» замість дискусії у форматі «я проти тебе».
Займіться пошуком об'єктивних критеріїв . Згода має мати в основі нейтральні по відношенню до опонентів критерії. Виключно у такому випадку консенсус буде справедливим і тривалим. Суб'єктивні ж критерії ведуть до защемлення однієї зі сторін і повного руйнування згоди. Об'єктивні критерії формуються на основі чіткого розуміння суті проблем.Справедливість прийнятих рішень безпосередньо залежить від процедур врегулювання суперечностей, таких як усунення суперечок за допомогою жеребкування, делегування прийняття рішення третій стороні і т.п. Варіацій останнього стилю вирішення конфліктів безліч.
Пам'ятайте, що висока емоційність у процесі вирішення конфлікту - бар'єр на шляху до його успішного врегулювання. Здатність проводити ефективне вирішення соціальних конфліктів безпосередньо залежить від ваших умінь, таких як: Спокій і стресостійкість. Такі особистісні якості дозволять більш холоднокровно оцінювати вербальні та невербальні комунікації .
Здатність контролювати свою поведінку і емоції. Якщо ви вмієте це робити, ви завжди донесете свої потреби опонентові без зайвого роздратування або залякування.
Уміння слухати і звертати увагу на слова і прояв почуттів інших людей.
Усвідомлення того, що всі люди по різному справляються з тією чи іншою ситуацією.
Здатність уникати образливих вчинків і слів. Щоб отримати такі навички, потрібно виробити в собі стресостійкість і здатність контролювати свої емоції. Так ви будете почувати себе комфортно на шляху вирішення конфліктів складного рівня.
Неповне рішення міжособистісних конфліктів веде до їх відновлення. Однак не варто сприймати його як збиткову дію, оскільки далеко не кожен конфлікт можна вирішити з першого разу. Наприклад, політичні партії ведуть постійні баталії, які не припиняються довгі роки протягом усього терміну їхнього існування. Конфлікт можна розглядати як можливість для розвитку. Якщо ви можете вирішити конфлікт у взаєминах, то отримуєте у вигляді нагороди довіру. У вас з'являється впевненість, що ваші відносини не зруйнуються від різних негараздів.
Якщо у ваших очах конфлікт виглядає страхітливо, це означає, що підсвідомо ви очікуєте, що він не буде дозволений взаємовигідно. Для багатьох конфлікт у взаєминах виглядає як щось небезпечне і страшне. У деяких випадках він дійсно може бути травматичним, особливо якщо життєвий досвід залишив вам відчуття безсилля і втрати контролю. У такому випадку ви вступаєте в конфлікт з почуттям загрози і, відповідно, не можете дозволити його якісно. У більшості випадків ви підете на поступки або, навпаки, розгнівання. Кожен при бажанні може ефективно використовувати ці методи вирішення конфліктів.
